+ ПОХВАЛА ПРЕСВЯТОЙ БОГОРОДИЦЫ +

Березень 2008 ВЕЛИКОПІСНЕ ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШОГО ВОЛОДИМИРА, МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ, ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ АРХІПАСТИРЯМ, ПАСТИРЯМ, ЧЕРНЕЦТВУ І ВСІМ ВІРНИМ ЧАДАМ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ Возсия весна постная, цвет покаяния, очистим убо себе, братие, от всякия скверны, Светодавцу поюще рцем: слава Тебе, едине Человеколюбче. (Піснеспів Тріоді Пісної) Божою милістю ми знову вступаємо в період Великого посту - час особливо сприятливий для спасіння душі. За багато сотень років у Святій Церкві сформулювався певний ритм духовного життя, утворюваний чергуванням пам'ятних дат, святкових подій і постів. Цей ритм знайшов відображення в церковних уставах і канонах, що охороняють Церкву від згубного впливу цього світу, такого мінливого і нестійкого. Завдяки церковним традиціям, які є втіленням внутрішнього життя Церкви як Боголюдського організму, кожний віруючий має змогу для гармонійного духовного зростання, має змогу черпати духовні сили для боротьби з пристрастями, для досконалості в добрі. Долучаючись церковного життя, нестійке людське єство поступово відновлює зруйновану гріхом ієрархію розуму, волі й почуттів. Людина знову набуває цілістності свого буття. І запорукою такого духовного зцілення є піст - піст як заповідь Божа і водночас Його дар; піст як закон духовної досконалості, випробуваний подвижниками благочестя; піст як духовна потреба кожної людини вирватися з плину мирської суєти і пристати до тихої гавані Миру Христового. Посту потребують як ті, хто досяг духовної досконалості, так і ті, хто лише на шляху до неї. Постували древні пророки і праведники, постував Сам Господь наш Ісус Христос, перебувала в пості Пресвята Богородиця, постували апостоли, святі мужі й жони, постував і постує увесь християнський народ, за покликанням своїм уже святий, але поки, у своєму нинішньому стані, він ще веде у собі боротьбу проти "світоправителів темряви віку цього, проти піднебесних духів злоби" (Єф. 6:12). Цей же рід, як свідчить про це Христос, перемагається постом і молитвою (Мк. 9:29). Значення посту, його мета і завдання визначаються покликом самого життя християнина, що полягає в перемозі над злом і долученні Божественного життя. В цьому сенсі слова апостола Петра точно характеризують умови і процес духовного зростання християнина: "Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою. Через них даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління. Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, а в пізнанні стримання, а в стриманні терпеливість, а в терпеливості благочестя, а в благочесті братерство, а в братерстві любов" (2 Пет. 1:3-7). Отже, піст є плодом нашої віри, але він не самоціль, а благодатний засіб для вдосконалення в чеснотах, втіленням яких є любов. Піст - це ліки для душі. І як ліки далеко не завжди бувають солодкими, і вживання їх вимагає від нас терпіння й дотримання певних правил, що інколи не згідні з нашими бажаннями, так само й піст потребує певного примусу. Буває, що наші почуття й воля, розслаблені гріхом, не хочуть підкорятися необхідності постування. Проте просвятлений світлом Христовим розум не дає нам спокою, допоки ми не змиримося з цією необхідністю, не підкоримося їй, не зробимо її складовою нашого життя. "Примушуй себе на всяку добру справу", - говорить святий праведний Іван Кронштадський, оскільки, за словами Христа Спасителя, "Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його" (Мф. 11:12). Великий піст готує нас до найвизначнішої події - зустрічі світлого Воскресіння христового. Наскільки ми потрудимося на шляху до свята, настільки просвітимося його світом; зазанаємо скорботи й удостоїмося радості. Як жодний інший період церковного року, період Великого посту вимагає від нас напруження духовних сил, ревності у справі спасіння, тверезості розуму й стримання почуттів. У Великому пості, з'єднуючись і не вступаючи у супереч, переплітаються між собою переживання духовної печалі й радості. Ця печаль, уболівання через свої гріхи, не вводити нас у смуток, а радість, пов'язяна з духовним очищенням і надією на милосердя Боже, не повинна робити нас недбалими. Дотримуючись церковного уставу щодо постування, ми повинні прямувати царським шляхом, розуміючи, що не всі однаково можуть виконувати ці правила, кожний у міру свого духовного зростання. Тоді ми уникнемо підступних нападів гордощів та марнославства. Щоб не потрапити в тенета сваволі, важливо звертатися за порадою до священників, своїх духовних наставників. Кожному з нас є над чим попрацювати в ці богоспасенні дні святої Чотиродесятниці. Хай не минуть вони для нас марно, хай принесуть гідні плоди покаяння і добрих справ. "Постящиеся братие телесне, постимся и духовне, - закликає нас Свята Церква словами богослужбових співів до духовного подвигу, - разрешим всякий союз неправды... дадим алчущим хлеб, и нищия безкровныя введем в домы: да приимем от Христа Бога велию милость". Звертаючись до всієї Повноти Українською Православної Церкви в дні Великого посту, посилаю всім її чадам своє первосвятительске благословення. нехай наш Пастиреначальник Христос утвердить пастирів у старанній і доброчесній турботі про паству, в якій "Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він" (Діян. 20:28). Пастві бажаю духовних сил: "Духа не вгашайте! Стережіться лихого в усякому вигляді! А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!" (1 Фес. 5:19, 22, 23). Возлюблені у Христі браття архипастирі, чесні отці, боголюбне чернецтво, дорогі брати і сестри! Бажаю вам, щоб ці дні Великої Чотиридесятниці змінили й духовно відновили наше життя, сповнили його непохитністю віри, красою добрих справ, радістю перемоги над гріхом, а також світлом лбові до Бога і ближнього. Нехай наше життя стане кращоюпроповіддю про Христа Розіп'ятого і Воскреслого, про перемогу світла над темрявою. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма Вами! + Володимир, Митрополит Київський і всієї України, предстоятель Української Православної Церкви. Великий піст, 2008 рік, м. Київ

<<НОВОСТИ

Архив новостей Павлоградские православные храмы Павлоградские будни English Интернет ТВ

Храм Похвалы Пресвятой Богородицы в г. Павлоград (р-н ПЗТО). Днепропетровская епархия Украинской Православной Церкви Московского Патриархата

Богослужение: пятница с 15:00, суббота и воскресенье с 7:00. Таинство крещения совершается в субботу с 10:00 и воскресенье с 10:30.

В субботу пятой недели Великого поста Церковь совершает неседальное пение образу Пресвятой Богородицы.
Древние израильтяне, видя гибель врагов своих в пучинах Чермного моря, воспели на берегах его победную песнь Избавителю Богу: «Десница Твоя, Господи, прославися в крепости, десная Твоя рука, Господи, сокруши враги!» С тех пор ветхозаветная Церковь в праздник Пасхи ежегодно воспевала сию благодарно-победную песнь в воспоминание чудесного избавления своего от сильных врагов. Православная, новозаветная Церковь видела неоднократно поборающую по себе десницу Всемогущего; ее враги в тяжкие минуты опасности были низлагаемы чудесною помощью.
В субботу на пятой неделе Великого поста святая Церковь торжественно возглашает молебное пение акафиста, или благодарственной Похвалы Пресвятой Богородице Одигитрии. Празднество сие установлено в IX веке за неоднократное избавление Константинополя помощью и заступлением Пресвятой Богородицы от нашествия супостатов. При императоре Ираклии, когда патриарх Сергий, нося на руках своих икону Пресвятой Богородицы по стогнам и стенам града, умолял Господа о защите против свирепых врагов персидских и скифских войск, осаждавших Константинополь, тогда народ искал защиты в храмах Господних, день и ночь умоляя Усердную Заступницу спасти свой город. Эта икона теперь находится в Москве в Успенском соборе и называется Влахернскою.
Император Константин Великий, основатель Константинополя, посвятил его Божией Матери и почитал Пресвятую Деву покровительницею своею и града своего. Многие храмы в честь Ее были там воздвигнуты. Во Влахернском храме хранилась святая Ее икона, писанная святым евангелистом Лукою. В достопамятную ночь, когда соединенные силы агарян и персов с моря и с суши двинулись на сокрушение стен константинопольских, внезапно противу самого Влахернского храма восстала страшная буря, которая рассеяла и потопила суда их со множеством войска. Остальные враги со стыдом бежали. Тогда-то во всю эту ночь благодарный народ, пребывавший во Влахернском храме, возгласил Защитнице града победную, всенощную и неседальную песнь: «Взбранной Воеводе победительная, яко избавльшеся от злых, благодарственная восписуем Ти раби Твои, Богородице!» И с того времени на воспоминание столь великого чуда Православная Церковь постановила празднество Похвалы Пресвятой Богородицы.
Сначала праздник акафиста совершался в Константинополе среди царских чертогов в том Влахернском храме, где хранились чудотворная икона Божией матери и священные останки земной Ее жизни — риза и пояс Ее, но в IX веке праздник сей внесен в типики монастырей святого Саввы Студийского и потом в триодь и с того времени сделался общим для всей Восточной Церкви.
Акафист этот есть священная похвала Пресвятой Девы. Он состоит из 24 гимнов, или песней: 12 кондаков и 12 икосов, расположенных сообразно 24 буквам греческой азбуки. Каждая песнь начинается соответствующею ей по счету буквою, каждый кондак оканчивается псаломским Аллилуиа, каждый икос — приветствие архангела Радуйся. Все творение оканчивается краткою молитвою к Пресвятой Деве о том, чтобы Она спасла христиан от бед и напастей. В таком виде акафист читается и в другие дни; но в субботу праздника Похвалы Богородицы он входит в состав служения и поется на утрене не весь вдруг, но раздельно, в промежутке других песней, в четыре разные выхода, и каждое отделение начинается и кончается пением первого кондака: Взбранной Воеводе и пр. Акафист написан в половине VII века, по мнению многих, дьяконом великой Константинопольской церкви Георгием Писидийским. Впоследствии Иосиф Студит написал канон в субботу акафиста, а некоторые другие лица прибавили к сему благодарственные молитвы в воспоминание того же всесильного воеводства Божией Матери. Наша Православная Церковь совершает это торжество для утверждения кающихся в надежде на Заступницу Небесную, которая, избавляя верных от врагов видимых, тем более готова нам помочь в борьбе с врагами невидимыми. Изображение Похвалы Пресвятой Богородицы находится в Московском Успенском соборе на столпе.

Тропарь, глас 4
Дево Безневестная и Мати Всечистая, приемши от Архангела благо-вещение, со тщанием востекла еси в Горняя, и целовавши южику Твою, всечестную Елисаветь, Материю Господа от сия наречена была еси, и возвеличила возвеличившаго Тя Господа: Благословенна Ты в женах, и благословен Плод чрева Твоего.